Zlata Ognevich - Ой сивая та і зозуленька

Ой, сивая та і зозуленька,
Пісню ллєш свою ти в гай,
Вечори легкі, як туга ледь женька,
Ти на крилах їм придай.

Ти літай над лісом тайним,
Де зачаївся радісний жаль,
В небі вишнім, де вітер забайним,
Розповідай про життя даль.

Скажи про тугу, що крає серденько,
Де кохання стріне ще раз,
Де весна у піснях, як веселенько,
Розцвітає без прикрас.

Хай пісня твоя лоскоче зіроньки,
Що мигтять в далекій імлі,
І в серцях сходять мрії життєві,
Наче квіти у ранковій росі.

Ой, зозуленька, сяй над стежками,
Що йдуть у загадковий ліс,
Ти співай про дороги з коханими,
Де любов — найчистіший відблиск.